У двері його кімнати постукали. Він якраз дописував новий портрет жінки, від гучних звуків рука здригнулася і повела лінію не в той бік. Роздратований, чоловік пішов до дверей. За нею стояли ті, хто виведе його на шлях смерті.
Так могли б виглядати хвилини до арешту відомого японського художника та майстра гравюри XVIII століття – Кітагава Утамаро.
Про його життя відомо небагато, але що може краще розповісти про творця, як не його роботу?
Кітагава Утамаро відомий своїми роботами у стилі укіе-е. Цей напрямок у малюванні гравюр або кислографії (передрук гравюр з паперу на дерево). Він з'явився в період під назвою Едо, тим часом Японією керував клан Токугава.
Переклад цього слова означає «світ скорботи», але зміна всього одного ієрогліфа дала назву «світ насолод, любові». Саме такий зміст несли у собі картини. Вони були дуже популярні у міській культурі міста Едо (майбутнього Токіо), адже найчастіше там зображалися гейші (артистки, завданням яких було розважати гостей чайними церемоніями, розмовами), борці сумо (традиційний вид єдиноборства), служниці та звичайні люди.
>Пізніше такі гравюри також стали популярними в Європі, мати таку східну дивину було престижно.
Кітагава Утамаро став людиною, яка вдосконалила стиль укіе-е, додавши власні «родзинки».
Про ранні роки його життя мало що відомо, він народився 1753 року, ймовірно, в Едо або Кіото.
Можливо, що художник мав сім'ю, адже на багатьох його картинах зображено жінку з дитиною в різні періоди. За ними можна спостерігати зростання малюка. Але жодних офіційних спадкоємців у Кітагава не було.
Першим ступенем популярності стало знайомство з видавцем Цутая Дзюдзабуро в 1775 році. Кітагава почав створювати ілюстрації до різних книг. Саме тоді він малював рослини, дерева, птахів, комах. Також він першим серед японських художників почав малювати контур не чорним, а кольоровим, роблячи зображення більш «живими».
Своє ім'я, Кітагава, він вважав за краще записувати ієрогліфами, які перекладаються як «річка рясного щастя». Псевдонім Утамаро з'явився тільки в 1782 році, його художник оголосив на пишному бенкеті, створивши спеціальний принт, який позначав його нове прізвище.
У 1791 році Кітагава відмовляється від ілюстрування і повністю віддається справі, яка принесла йому популярність. На його картинах з'являються дівчата: гейші, служниці, пірнальниці. Але, на відміну від інших, ці портрети були погрудні та отримали назву «окубі-е».
Унікальність його картин була ще й у тому, що на них зображені щоденні ритуали людей. Гейша, яка зачісується, дивиться у дзеркало, фарбується. Або служниця, яка годує дитину, грає з нею.
У нас на сайті ви можете знайти картини дівчат «Гребінь» або «Жінка читає книгу». Глядач ніби підглядає, спостерігає за тим, що відбувається з дівчатами. Це додає особливу глибину та інтерес картинам.
На відміну від Європи, у Японії вільніше ставилися до зображень інтимного характеру. Існував навіть такий жанр "сюнга", який дослівно перекладався як "весна", оскільки це символізувало початок нового життя. Кітагава багато малював і таких картин.
Але, 1790 року цензура посилилася і порушників піддавали покаранням. Під них іноді потрапляв і Кітагава, не відмовляючись при цьому від зображення заборонених картин.
Більш серйозною проблемою для художника стали гравюри з Тойотомі Хідеосі, відомим політичним та військовим діячем. Малювати гравюри або ставити сценки з відомими діячами було заборонено, оскільки це вважалося принизливим. За триптих, намальований у 1784 році, під назвою: «Розваги Тойотомі Хідеосі та його п'яти наложниць на схід від центру столиці» Кітагава було заарештовано.
Пізніше його та ще кількох художників засудили на 50 днів із зав'язаними руками. Це стало травмою для Кітагава. Коли він звільнився, то почав надто багато малювати, буквально без перепочинку. Два роки такого життя і художника настигла смерть.
Але популярність розросла з неймовірною швидкістю. Його гравюри скуповували та розвозили по всьому світу. Вони також сильно вплинули на імпресіоністів того часу.
Його життя сповнене гарних жінок, радісних моментів, слави. Але чи це те, що робило художника щасливим?